Сонячна електростанція створює для плоскої покрівлі додаткові умови експлуатації.

На покрівлі з'являються опорні конструкції, кабельні траси, технологічні проходи та додаткові навантаження. Після встановлення обладнання доступ до частини мембрани також ускладнюється.

Тому покрівлю під СЕС потрібно розглядати як єдину систему ще до встановлення сонячних панелей.

Спот-кріплення — один зі способів механічної фіксації мембранної покрівельної системи.

Кріпильні елементи розташовуються за визначеною схемою та передають вітрові навантаження через покрівельний пиріг до несучої основи.

Схема кріплення не повинна вибиратися довільно. Вона залежить від конструкції будівлі та розрахункових вітрових навантажень.

Індукційна система дозволяє механічно зафіксувати покрівельний пиріг і приварити мембрану до спеціальних кріпильних елементів методом індукційного нагрівання.

Принципова відмінність від традиційної механічної системи полягає в способі передачі навантаження та фіксації мембрани. Такий підхід дозволяє організувати кріплення по площині покрівлі без традиційного розташування кріплення тільки в зоні нахлестів полотен.

У баластній системі мембрана не залишається відкритою. Поверх неї розміщується захисний і баластний шар, який утримує систему та захищає мембрану від прямого зовнішнього впливу.

Як баласт залежно від конструкції можуть використовуватися відповідні матеріали або елементи покриття.

Ключове питання — вага системи. Несуча конструкція повинна бути розрахована не тільки на власну вагу покрівельного пирога, але й на баласт та інші передбачені навантаження.

Інверсійна система відрізняється розташуванням теплоізоляції відносно гідроізоляційної мембрани.

У традиційній теплій покрівлі мембрана знаходиться над теплоізоляцією. В інверсійній конструкції гідроізоляційний шар розташовується нижче відповідної теплоізоляції та захищений верхніми шарами системи. Це принципово змінює роботу покрівельного пирога.

Експлуатована покрівля — це дах, поверхня якого використовується як функціональна зона. На ньому можуть бути тераси, пішохідні зони, майданчики, зони відпочинку, технічні проходи.

У такій системі гідроізоляція працює всередині багатошарової конструкції. На неї впливають не тільки вода та температура, але й навантаження від верхніх шарів і експлуатації.

Зелена покрівля — одна з найбільш багатошарових конструкцій плоского даху. Над гідроізоляцією розташовується система, яка може включати захисні, дренажні, фільтрувальні та рослинні шари.

Для мембрани особливо важливим є захист від механічних пошкоджень та врахування впливу кореневої системи відповідно до обраного покрівельного рішення.

Помилка в нижніх шарах зеленої покрівлі особливо критична, оскільки після влаштування верхньої конструкції доступ до мембрани стає значно складнішим.

Парапет — один із найбільш відповідальних елементів плоскої покрівлі. У цьому місці горизонтальна гідроізоляція переходить у вертикальну площину, змінюється напрямок мембрани та виникають додаткові вітрові навантаження.

При цьому одного універсального вузла парапету для всіх мембранних покрівель не існує.

Відрізнятися можуть захисні шари, висота верхньої конструкції, спосіб фіксації мембрани та завершення парапету.

Примикання до стіни виникає там, де площина покрівлі підходить до вертикальної конструкції будівлі. Головне завдання вузла — забезпечити безперервність гідроізоляції при переході з горизонтальної площини на вертикальну.

Особливо небезпечна ситуація, коли основна площина виконана правильно, але вода отримує можливість потрапити за мембрану через верхню частину примикання.

Не кожна плоска покрівля має внутрішнє водовідведення. У частині конструкцій вода відводиться до зовнішнього жолоба через край покрівлі.

Край покрівлі також належить до зон підвищеного вітрового навантаження, тому механічна фіксація тут має особливе значення.